Підсумки першого кола програми «розсіяне засіяне»

Завершили перше коло програми «розсіяне засіяне», яку робимо разом з Асортиментною кімнатою для того, щоб (пере)налаштувати зв’язки в українській мистецькій спільноті в Україні та за кордоном.

У процесі мистецькі дуети працювали над спільними проєктами та/чи практиками взаємодії на різних фазах розвитку: від рефлексії власних (і суспільних) досвідів і пошуку форм висловлювання до фіналізації готових проєктів. Серед них:

Анна Звягінцева (Київ) та Марк Чегодаєв (Відень) завершили «Автопортрет» — дослідження просторів безпеки через образи побутових предметів, процеси їх руйнування та відновлення. Станом на завершення першого кола в січні 2025 року — мистецька робота на фінальній стадії та готується до експонування.
Микола Лебідь (Берлін) та Юрій Голік (Грац) проводять партисипативні сесії з імровізаційних візуальних/аудіальних практик та інтерв’ю для проєкту «Емігрантський фольклор». Станом на завершення першого кола в січні 2025 року готується дві презентації: 19 лютого в Граці, 25 — у Відні.
«Дзеркало відображає з затримкою»: проєкт Аліни Клейтман (Турін) та Нікіти Кадана (Київ) триває та станом на завершення першого кола в січні 2025 року знаходиться на стадії work-in-progress. Триває робота над частиною проєкту, яка базується на фотографічних практик та реалізується Аліною Клейтман. Мистецький діалог в цій роботі зосереджено на патернах імперіалістичної поведінки та їх нав’язливому відтворенні у класичних музейних експозиціях.
В березні 2025 року вийдуть посібник-зін та відеоінструкція із висаджування «Ситуативних клумб»: практик комеморації та співбуття у втраті через садівництво. Їх в межах однойменного проєкту пропонують Даша Чечушкова, Аня Никитюк, Ксенія Щербакова. Впродовж проєкту мисткині міняли свої місця перебування.
Ксеня Погребенник (Івано-Франківськ), Анна Івченко (Берлін) та Євгенія Мільченко (Лісабон) працюють над проєктом «Кургани, могили та ми»: про простори пам’яті та практику (не)повернення до місць дитячих спогадів. Вони вже здійснили дослідницьку поїздку до кургану в селі Аполлонівка, опрацьовують цей досвід та формують спільне мистецьке висловлювання — у вигляді триканального відео.
«Сни Пенелопи» Тети Цибульник та Поліни Чоні (Київ) готуються до експозиції: проєкт базується на обміні снами між двома художницями, що живуть на різних континентах.
Готується до друку артбук/збірка есеїв «Українське суспільство у стані фортифікації», над якою працюють військовий дослідник мистецтва Дмитро Заєць (Харків) та цивільна художниця Марія Василенко.

Мистецькі дослідження та work-in-progres, створені в тандемах та тріо, — важлива частина програми, але не її кінцева мета. «розсіяне засіяне» задумано як простір для проговорення непроговореного, спільного та розрізненого, діалогів та (поміркованих)дискусій в полі мистецької практики чи поза нею. Цей простір відбувався в серії закритих зустрічей учасниць та учасників програми. Нам відомо про інтерес до «результатів» цих зустрічей, разом з тим, вони не були заплановані як зустрічі з повісткою дня та певним набором спільних рішень, а як простір для (відносно) безпечної та відкритої розмови. Тому ми не можемо поділитись ані «результами», ані процесом, лише процитуємо зворотний зв’язок кількох учасників та учасниць:

«Для мене найважливіше що відбулося в програмі — спроба говорити. деякі речі, питання, невпевненості, суперечки змінюють свої якості якщо їх озвучити. якщо не підтримувати зв’язків вони розпадаються самі собою через дистанцію та час, тому спроба створити умови для діалогу дуже цінна.»
«Спільної травми, мови, солідарності — не існує. Певною мірою проступив розсіяний та травмований (по-різному) соціальний ландшафт. І цей ландшафт не ділиться тільки на “тут“ і “там”».
«Загалом я вважаю що відбулось щось дуже класне і важливе, але поки я можу описати це тільки як “взаємообмін”»
«Відбувся діалог не відбулося суміжного дійства.»
«Не сталось прийняття всіх учасників групи розсіяне засіяне та їх поглядів на певні питання.»
«Є враження, що щось не сталось, так»
«Ніби ніхто нікого не прибив (ура)».

Один із кураторів програми, Ярослав Футимський каже: «розсіяне засіяне — простір повний різних можливостей, декотрі з них сталися, декотрі ще розгортаються і тягнуться, декотрі вже забуті або відкладені. широка географія повна різностей і емоційності, впізнавання, але й неприйняття, повторення і забування, несвоєчасно ті або реакційного. Повторюю за Альоною Каравай: це вікно можливостей, що поки існує, у непростих часах, у широкій географії, між отруєних пейзажів і скалічених ландшафтів, поруч (не)можливостями мови і слабкостями мистецтва. дякую учасницям/учасникам за уважність і взаємопідтримки, за емоційність і (не)комфортність, за окреслене і за слова (поза)очі, за зроблене і те, що залишиться «у процесі».

Комунікацію в розсіяній спільноті налагоджували через програму мобільностей. З повним розумінням того, що не всі можуть вільно пересуватись в різних географіях, ми все-таки змогли підтримати кілька поїздок:

Макс Світло (Берлін) до Юрія Голіка (Грац). В межах цієї поїздки відбувся артист ток Макса в Граці.
Ксенія Щербакова (Відень-Київ) до Павла Керестея (Редінг). В межах цієї поїздки відбулась спільна подія в галереї Open Hand Open Space в Редінгу (Англія). Запис події знайдете за посиланням
Анастасія Шергіна (Львів) їздила до Юрія Голіка (Грац).
Олексій Конопелько (Київ) разом із Ксенею Погребенник (Івано-Франківськ) з’їздили на Хату-Майстерню.

Також відбулось кілька онлайн-артисттоків та розмов:

Розмова Андрія Боярова та Миколи Рідного, у фокусі: (пере)осмислення історії через мистецькі практики. Запис можна послухати за посиланням.
«Поле-фонія» — концерт-розмову Миколи Лебедя та Олексія Податя, об’єднану темою польових записів у музиці та саундарті. Дивитись та слухати — за лінком.

В лютому 2025 року ці розмови продовжаться — зокрема, запланована розмови Ярослава Футимського та Павла Керестея, яка відбудеться 25 лютого.

Аналізуємо, що вдалось чи не вдалось зробити, не форсуємо процеси та не завищуємо очікувань. Маємо намір розширити сформований в межах програми простір (взаємо/проти) дії. Перше коло (формально) завершуємо, але насправді продовжуємо взаємодіяти як в загальній групі, так і в менших констеляціях, — лише без плану. В лютому буде оголошено набір на друге коло програми.

Скоро почуємось!

Програма «розсіяне засіяне» реалізується Асортиментною кімнатою та Іншою Освітою за підтримки Robert Bosch Stiftung та Ґете-Інституту Україна.