Підсумки другого кола програми «розсіяне засіяне»

Завершили друге коло програми «розсіяне засіяне», яку робимо спільно із «Асортиментною кімнатою» та яка є простором для переосмислення звʼязків в українській мистецькій спільноті в Україні та за кордоном. Розповідаємо, як і з чим ми працювали цього року та що із цього вийшло. 

В межах другого кола ми приймали заявки як від соло мисткинь та митців, так і від сформованих тандемів. Ті, хто подавались індивідуально, могли запартнеритись для спільної роботи з учасницями та учасниками обох кіл. Всього отримали 175 заявок — з них обрали двадцятьох художниць та художників, що базуються в Україні, Німеччині, Бельгії, Австрії, Нідерландах, Фінляндії та Франції. 

Стартували з онлайн-зустрічей для знайомства та пошуку потенційних партнерств. Далі перейшли до обговорень в закритому колі, сфокусованих на табуйованих та замовчуваних у спільноті питаннях. Зокрема, говорили про поняття зради, почуття провини й те, як уникати маніпуляцій темою війни в мистецькій практиці.  

В межах другого кола сформувалось 9 тандемів, чиї роботи та work in progress ми підтримали. Це: 

• Вікторія Лихольот та Марія Петренко — художниці, які базуються у Берліні працювали над гідом місцями, до яких прив’язана їхня рутина в міграції. В роботі вони комбінували різні медіа: фото, відео, текстів, створення контурних карт. Вони вже презентували результат — в онлайн та друкованому вигляді. 
• «Монтажна група» у складі Каті Лібкінд, Єгора Анцигіна та Катерини Лесів, зосередилась на темі компенсаторної дії. Тріо, розсіяне між країнами (Україна, Австрія, Фінляндія) працює зі спільними відчуттями відповідальності, нестабільності та невизначеності — і можливістю врівноважити їх через різні мистецькі та/чи побутові практики. Серед того, що було створено в межах їхньої work in progress — спільна робота, яка мігрувала між учасни_цями та яку вони доповнювали в процесі. 
• Віталій Матухно (Київ) та Катерина Ліщинська (Лейпциг) створили зін-рефлексію про нерівність власних досвідів у тому, що стосується війни, міграції, свободи, дистанції. 
• Микола Лебедь та Михайло Томілін — митці, що базуються в Берліні та Відні — створили документальний анімаційний фільм «Зв’язки. Ключі та брелоки». Це художньо-антропологічне дослідження перетинів між функціональним і декоративним та зв’язків людей із просторами (внутрішніми та зовнішніми).
• Родинний тандем Павла та Данила Ковачів (Донецька область — Відень) досліджував перетини між війною та повсякденністю, а також документальність артефактів, як свідчень про травму. Результатом дослідження стала робота «Поріг»: мультимедійна інсталяція, в якій відео, на якому Павло відмиває евакуаційну машину від крові та інших рідин проєктується на конструкцію із килимків, котрі зазвичай стелять на порозі осель. Їх Данило обміняв на нові в українських мігрантів у Відні. Робота стала частиною виставки «Куди все це йде», яку Асортиментна кімната робила у вересні спільно із Німецькою інституцією Pochen. Також більше про роботу вони розповіли у спільному інтерв’ю.
• Гаррі Краєвець (Німеччина), Тета Цибульник (США) та Павло Керестей (Велика Британія) провели серію психотерапевтичних прогулянок «У пошуках Антарктиди». Прив’язані до концепту Антарктиди, як спільної землі, вони стартували одночасно в Німеччині, Україні та Британії й рухались спільним вектором. В прогулянках колектив поєднував практики читання вголос, перформативні дії, дослідження просторів та позаміських середовищ, а також елементи групових психотерапевтичних процесів.
• Художниці Валерія Зубатенко та Катерина Мотильова, які живуть у Брюсселі та Гаазі, створили «Енциклопедію катастрофи». Вона стала продовженням ширшого проєкту Валерії «Музей апокаліпсиса». Енциклопедія представлена, як тимчасово експозиція музею, присвячена взаємодії людини із середовищем в постіндустріальному світі. Полем для дослідження стало українське Запоріжжя. 
• Володимир Прилуцький (Київ), Павло Юров (лінія фронту) та Анна Івченко (Берлін) досліджували процеси тривалої комунікації через практики кореспонденції. Їхній намір — оприявнити «Українські мультивсесвіти», (не)доступні простори досвідів українців в еміграції, в тилу та на фронті. Обмін кореспонденцією виріс в міждисциплінарний процес взаємодії різних медіа: тексту, відео, звуку, фото, перформативних акцій. 
• Віталій Руппельт (Рівне/лінія фронту) та Микола Лебедь (Відень) створили саунд-інсталяцію «Однеодність». Обидва митці працюють зі звуком, виросли в Рівному, а в роботі, побудований на обміні польовими записами, досліджували відмінність у досвіді та умовах, в яких перебувають.  Роботу в серпні 2025 представили на виставці «Чи співають?», яка стала частиною ширшого проєкту «Чи співають жаби в стінах», побудованому на взаємодії мисткинь та митців, які служать у війську та їх колег із цивільного кола. В листопаді у Відні в університеті Die Angewandte провели презентацію кураторських підходів, зосереджену на цій програмі — в її межах Микола Лебідь також презентував «Однеодність». Дякуємо Office Ukraine за запрошення!

  Підсумком роботи над обома колами «розсіяного засіяного» також стала книга есеїв, написаних учасницями та учасниками. Її буде опубліковано видавничим проєктом ilostmylibrary. 

 Окрема форма комунікації між учасницями та учасниками — програма мобільностей в межах «розсіяного засіяного». Двом учасникам вона надала можливості для повернення в Україну після тривалої міграції. Павло Керестей, який під час першого кола приймав колег у себе в Редінгу (Англія), відвідав рідний Ужгород, а також Львів та Київ. Маріанна Ліщинська, яка нині базується у Відні, відвідала Рівне та Київ. Окрім цього, програмою мобільностей скористалась Ірина Лоскот, яка відвідала Катерину Мотильову в Гаазі та Гаррі Краєвця в Берліні — для планування спільних мистецьких робіт. Також Данило Ковач відвідав у Берліні Катерину Берлову. 

Незмінна частина програми — артисттоки від учасниць та учасників. В цьому колі провели три: 

• «Запоріжжя: маргіналізовані мистецькі практики та мистецтво поза галереями» від Михайла Томіліна та Валерії Зубатенко. Подивитися можна за лінком.
• «Схованка попереду. Про Чернігівський портрет Берроуза, Безмежжя та перехід кордонів», розмову Миколи Карабіновича із Дмитром Куровським, митцем, музикантом та засновником андеграундного проєкту Foa Hoka. Дивитись та слухати — за лінком.
• «Помилка, як метод» — розмова Катерини Берлової та Ярослава Футимського. Слухайте за посиланням.

Наразі ми підтримуємо звʼязок з усіма учасницями та учасниками й спостерігаємо за тим, як розвиваються їхні проєкти. Попри формальне завершення другого кола, ми продовжуємо полілог, який розпочали разом із програмою. Що з того вийде надалі — обовʼязково розповімо.  

Програма «розсіяне засіяне» реалізується Асортиментною кімнатою та Іншою Освітою за підтримки Robert Bosch Stiftung.