Школа Смерті

Школа Смерті – програма Іншої Освіти, присвячена дослідженню культури горювання та занурення в це горювання через колективні музично-театральні практики, перформанс та партисипацію. Ми робимо цю школу для себе, тобто для живих, які хочуть жити, – бо спокійна та чесна пам’ять про смерть та померлих допомагає спокійно та чесно жити це життя.

Ми виходимо з припущення, що смерть в Україні сьогодні одночасно всюдисуща й витіснена – якщо про втрати ми говоримо простіше, то про смерть мовчимо. А вона щодня присутня в колективному досвіді й водночас позбавлена мови, інструментів осмислення та практик, які дозволяють проживати горе, пам’ятати без радянських / патріархальних / езотеричних нашарувань і усвідомлювати власну кінцевість.

Школа Смерті – це спроба працювати з цією порожнечею системно як із полем культури: ритуалів, права, тілесності, пам’яті, перформативних і спільнотворчих практик.  Для Іншої Освіти ця робота пов’язана з нашою компетентістною моделлю, зокрема з компетенцією завершувати як здатністю визнати кінечність, підсумовувати й давати шану, відповідально відпускати й йти далі. Можливо, наша суспільна амнезія – це не стільки проблема колективної пам’ятання, але й  проблема екологічного колективного забування.

Програма Школи Смерті складається з:

• Кафе Смерть – простір модерованих розмов про смерть, втрату й особистий досвід горювання. Формат спирається на світовий франчайформат Death Cafe — соціальну, некомерційну й не терапевтичну практику відкритої розмови про смерть. Мета такого формату – підвищити обізнаність про смерть як частину життя, щоб кожен міг краще проживати свою кінцевість і повноцінніше цінувати теперішнє.  Кафе Смерть – це спільний простір для розмов, який відкриває можливість не уникати теми смерті, а уважно входити у дискусію про неї. У такому форматі розмова про смерть стає не тривожною та ізольованою, а живою, чесною й спільною.

Цей формат з літа 2023 року реалізує Альона Каравай в серії самоорганізованих зустрічей. Попередні зустрічі відбувались в закритому та напів-публічному форматах на базі Іншої Освіти та Асортиментної кімнати.

• «Остання воля» – воркшопи про складання заповітів та юридичне закріплення своїх побажань щодо поховання і коректні практики памʼятання про вас після смерті. поховання та право визначати власні рішення наперед. 

Цей формат запускається в пілотному режимі з лютого 2025 року. Він натхнений розмовами в нашій команді, соло-експонуванням листа-настанови мист_кині й поет_ки Клементини Квіндт “Памʼятайте мене як солдата, поетку, квір-людину” та воркшопом з написання заповіту у галереї “Кручі”. 

• Публічна програма етнографічних досліджень практик горювання – це серія зустрічей, читань і розмов, присвячених вивченню традицій проживання втрати в різних спільнотах. У фокусі – гуцульська традиція “грушки”, а також досвіди кримськотатарської та єврейської культур. Програма передбачає дослідницьку та публічну складові: залучення фольклорист_ок, історик_инь, носіїв традицій, а також спільне обговорення того, які елементи цих практик можуть бути переосмислені та актуалізовані сьогодні.

Програма в розробці та запускається в пілотному режимі весною 2026 року та включатиме як програму воркшопів, так і окремі виставки в Асортиментній кімнаті.

• Перформування пам’яті – серія воркшопів із перформер_ками, присвячених проживанню втрати через тіло і рух. Програма працює з горюванням як з тілесним досвідом, що не завжди піддається вербалізації, але проявляється у жесті, ритмі, напрузі, повторі. Частина воркшопів реалізовується у співпраці зі стипендіатками та стипендіатами Стипендії імені Антонена Арто, які розвивають власні дослідження у полі сучасного мистецтва та культури горювання.

Програма в розробці та запускається в пілотному режимі весною 2026 року.

• Уявні пам’ятники – серія подій з партисипативними форматами комеморації, що зміщують фокус із монументальних об’єктів до практик: прогулянок пам’яті, спільних дій, тимчасових жестів вшанування та колективних музично-танцювальних практик. Проєкт досліджує, як змінюється уявлення про пам’ятник у пострадянському та воєнному контексті і як можна працювати з наративами пам’яті без відтворення ієрархій.

Програма реалізується в пілотному режимі з осені 2025 року. Однією з перших подій була партисипативна подія Євгенії Мелконян на Замковій горі в листопаді 2025 року.

• Фестиваль смерті – серія подій 1 листопада 2026 року (та наступних років), присвячена дню пам’яті померлих.

Школа Смерті запускається не як готовий та профінансований проєкт, а як пілотна самоорганізована програма Іншої Освіти, Стипендії імені Антоніна Арто та Асортиментної кімнати. Ми перебуваємо в пошуку партнерів та підтримувачів для окремих її елементів, а також нам важливо тестувати формати та збирати зворотний зв’язок. У разі інтересу до інституційного партнерства, welcome долучатися за лінком.

Окремі формати Школи Смерті реалізовується за підтримки Reveil – ініціативи, що прагне переосмислити сьогоднішню європейську культуру горювання. Насамперед, це стосується програмної лінійки “Уявні пам’ятники”.