Форум НеФорма: Неформальна освіта як креативна індустрія

Форум НеФорма: Неформальна освіта як креативна індустрія

У 2018 році Форум НеФорма як каталізатор розвитку якості неформальної освіти та платформа для нетворкінгу експертів та практиків в неформальній освіті відбувався вже вдруге. Його темою стала “Неформальна освіта, як креативна індустрія – створення та монетизація сенсів”.

До формулювання такої теми ми прийшли через нашу внутрішню рефлексію у тренерській групі “Інша Освіта” тих процесів, що відбуваються у полі неформальної освіти, нових викликів, що з’являються та як мають відповідно до цього змінюватися наші освітні продукти та підходи до організації навчання.  В результаті такого аналізу народилася гіпотеза – неформальна освіта має розвиватися як креативна індустрія, що може забезпечити сталість та самофінансування сфери і в той же час допоможе тримати фокус на рефлексії цінностей та розвитку демократичного громадянства, а не лише на прокачці навичок.

З метою ближче поглянути на цю гіпотезу, а також “звірити компаси” всередині професійної спільноти, ми запросили 50 практиків неформальної та експериментальної освіти з України, Молдови, Росії та Білорусі.

За 4 дні форуму учасники та учасниці синхронізували своє бачення тенденцій у неформальній освіті, заглибилися у  тему креативних індустрій, проаналізували, що значить для неформальної освіти позиціонування себе як креативної індустрії, поділилися практиками, що вже працюють та почали накладати отримані знання на діяльність у своїх організаціях.

Нижче ділимося результатами форуму у вигляді основних тез.

 

НЕФОРМАЛЬНА ОСВІТА І СУЧАСНІ НАВЧАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ

* Неформальна освіта – будь-яка організована поза формальною освітою освітня діяльність, що забезпечує опанування тих умінь і навичок, які необхідні для соціально та економічно активного громадянина. При цьому така освітня діяльність має бути структурованою; мати освітню мету, певні часові рамки й інфраструктурну підтримку; відбуватися усвідомлено.

В міжнародному дискурсі поняття “неформальної освіти” з’явилося в кінці 1960-х – на початку 1970-х років. Вона має специфічні характеристики, в тому числі фокус на чітко сформульованих цілях, гнучкість в організації та методах. Неформальна освіта орієнтована на розвиток компетенцій: роботу не тільки з навичками, але й з цінностями, позицією людини.

Що зараз відбувається у світі та де знаходимось ми?

Сьогодні світ, як ніколи VUCA – мінливий (volatility), невизначений (uncertainty), комплексний (complexity) та неоднозначний (ambiguity). Формальна освіта більше йде в компетентнісний підхід, але все одно не буде встигати за змінами. Розвиваються технології, втрачається актуальність багатьох професій. Збільшується потреба в освіті для забезпечення сталого розвитку: освіти на рівні спільноти, міст, розвитку соціальної відповідальності. З’являються нові класи з новими цінностями, які набувають широкого розповсюдження та формують нові потреби та вимоги до освітнього процесу. Одним з таких класів є nomads або “мандрівні професіонали” та серед них окремий клас таких працівників-кочівників зі сфери знань – knowmads.

“Knowmads – це те, як я називаю кочові знання та інноваційних працівників – це креативна, обдарована багатою уявою, інноваційна людина, яка може працювати майже з будь-ким та будь-де. Ноумади цінуються за персональні знання, які в них є. Ці знання дають їм конкурентну перевагу в соціальному та робочому контекстах. Індустріальне суспільство дає шлях знанням та інноваційній роботі. В той самий час індустріальне суспільство вимагає від людей знаходження в одному місці для виконання дуже специфічної роботи або функції, робочі місця, пов’язані зі знаннями та інформацією, стали набагато менш конкретними щодо завдання та місця. Більше того, технології дозволяють цій новій парадигмі працівників працювати в конкретному місці віртуально, або в будь-якій змішаній комбінації. Ноумади можуть миттєво переконфігурувати та реконтекстувати свої робочі середовища та відносини. Більша мобільність, надана технологіями, створює ці нові можливості.” – John Moravec, Education Futures

 

До 2020 року близько 45% західної робочої сили може бути номадичною.
Які навички та компетенції потрібні для працівників – номадів? Щоб дати відповідь на це питання необхідно взяти до уваги 5 наступних тенденцій.
Джерело: “Knowmad Society”, розділ “Навички та компетенції для номадичних працівників”.

Невідповідність між формальною освітою та сучасними викликами

Превалювання теоретичної інформації над реальним розумінням як працювати з цим на практиці. Відчуття, що після завершення університету, все необхідно вчити знов. Багато студентів після завершення навчання в закладах, так і не знають чим хочуть займатися. В той же час все менше і менше робочі місця сучасних людей є результатом їх формальної освіти. Для того, щоб отримати необхідні навички та знання, сучасній людині необхідно будувати навчальну траєкторію.

Перенесення фокусу з “що ми вчимо” до “як ми вчимо”

Безперервне навчання, навчання протягом усього життя, мобільне навчання, навчання дорослих, навчання рівний-рівному, спільноти, що навчаються – все це старі та нові концепції, які підкреслюють, що стиль навчання так само важливий, або, навіть, важливіший за зміст. Кожен та кожна може побудувати свою стратегію навчання, відповідно до цілей і контексту. У такому випадку, система навчання має забезпечити ефективним інструментом для побудови якісних навчальних стратегій.

Взаємовпливи між цифровими технологіями і змістом

Технології здебільшого орієнтовані на вирішення конкретних завдань, тобто, на «що», а не «як». Тобто вирішення конкретної задачі прописується в алгоритм, з яким вже стикалась людина та може прописати покроковість. Тоді відкритим залишається питання чи можуть технології розвивати креативність та що можуть робити люди, але точно не зможуть роботи?

Розвиток Soft Skills

Критичне та креативне мислення, пошук, синтез та розповсюдження інформації, вміння працювати в команді, комунікативні навички. Розвиток цих та інших навичок все більше і більше розглядається як важлива передумова успішності у виконанні завдань, з якими стикаються люди в навчанні та житті. Але підходи, як вчити цим навичкам, відрізняються від навчання “твердим” навичкам. Адже останні базуються на чітких правилах щодо того, як щось має робитись.

Зміна простору/часу/середовища

Ще в джерелах 1925 року аналізують, що довгий час освітній процес було організовано за індустріальними принципами. Для того, щоб школи відповідали культурі індустріального життя: йти на навчання рано зранку, мати уроки по 45 хвилин, тощо. В наші часи освітня система так само підтримує ці індустріальні принципи. Але сучасні тенденції світу все більше потребують гнучкості в місті і часі, що може бути описано як “timeless time” and “space of flows”.

Як, зважаючи на ці тенденції, скеровувати свою діяльність:

• пропонувати нові продукти;
• комбінувати форми;
• зважати на неусвідомлений запит на ринку;
• поступово формувати усвідомлену необхідність в навчанні;
• обмінюватись досвідом з різними стейкхолдерами;
• переходити від експертності до фасилітації;
• залишати “пусте поле” для навчання;
• постійно вчитися;
• розвивати суспільство.

Окремо можна виділити три основні завдання, що стоять перед неформальною освітою:

1. Масштабування і поширення хороших практик (а для цього потрібна стійкість і самофінансування);
2. Розвиток здорової конкуренції, мотивування один одного і підтримка стандартів якості;
3. Застосування творчого потенціалу для привнесення нових смислів, генерації рішень для нових викликів.

Неформальна освіта як креативна індустрія може сприяти вирішенню цих завдань.

 

НЕФОРМАЛЬНА ОСВІТА ЯК КРЕАТИВНА ІНДУСТРІЯ

Креативні індустрії – це перелік видів економічної діяльності, що мають потенціал до створення доданої вартості і робочих місць через культурне (художнє) та / або креативне вираження, а їхні продукти і послуги є наслідком індивідуальної творчості, навичок і таланту.
Закон України “Про культуру”

• креативна індустрія відрізняється від інших індустрій сутністю продукту, наявністю цінності;
• креативні індустрії – це про створення майбутнього. Створення майбутнього – це результат власної креативності, можливість вийти за рамки;
• важливо, щоб сектор креативних індустрій мав змогу інформувати громадськість і проводив спільні проекти, об’єднував зусилля і налагоджував партнерські відносини для розвитку своєї галузі і для бізнесу, а також для того, щоб отримати свій голос, до якого прислухаються, і поліпшити політичне представництво;
• креативний сектор має величезний потенціал для того, щоб залучати користувачів / аудиторії і надавати можливість самовираження, змінювати організації, а також управляти знаннями і досвідом і отримувати нову цінність від них;
• креативному сектору не вистачає загального голосу, який міг би пропагувати свою роль і лобіювати власні інтереси;
• в європейському дискурсі креативних індустрій говориться про неформальну освіту радше як інструмент, ніж як про незалежного гравця на ринку.

Які можливості та виклики має неформальна освіта при ідентифікації себе як креативної індустрії?

Можливості:

• зрозуміла ідентифікація для інвесторів;
• збільшення впливу на ринку,
• використання вже існуючих бізнес-моделей,
• право на монетизацію,
• участь в створенні правил гри,
• розвиток спільноти,
• гнучкість роботи системи,
• самоідентифікація, співпричетність,
• доступ до ресурсів,
• міжсекторне співробітництво,
• створення простору для діалогу,
• взаємонавчальність,
• розширення поля партнерств,
• знаходження в тренді,
• участь в стратегії на законодавчому рівні

 

Відкриті питання та виклики:

*виклики, які напрацювали учасники форуму, були кластеризовані в питання, з якими потім продовжилась робота в стратегуванні за окремими напрямками

1) Чи є в нас розуміння цінності, яку ми створюємо?

“Цінність — це розуміння користі, яку покупець отримує від продукту. Користь і є цінність. Важливо зазначити, що вона суб’єктивна. Це не обов’язково те, без чого не можна обійтися. Найчастіше речі, які ми вважаємо цінними, нам зовсім не потрібні. Отже, це і є цінність.”
Курс Створення цінності в креативній економіці

  • Чим керуємось, коли створюємо продукти, наскільки враховуємо тенденції та сучасні навчальні потреби?
  • Чи досліджений/зрозумілий ланцюжок створення цінності в наших продуктах?
  • Зараз більше орієнтація на soft skills. Коли вчиш людей тільки техніці та методології, то 90% результату втрачається.

Відповідь: створювати освітні продукти за навичками 2020. Створювати продукти по емпатії, креативності, відповідальному лідерству.

2) Як ми формуємо ринок? На яких ринках ми працюємо та як з ними відбувається взаємодія? Як формувати потребу?

  • Дуже важливо розуміти ринки, на яких працюємо, для початку ідентифікувати їх.
  • Освіта також створює навколо себе додаткові ринки. Для комплексного уявлення можна врахувати ці супровідні ринки та здивуватись через масштаб.
  • Дуже важливо сміливо самостійно формувати ринок через пропозицію власних продуктів.
  • Критично важливо рахувати реальну вартість нашої роботи та чітко комунікувати про це (споживачі звикли до безкоштовних освітніх послуг та продуктів).

Відповідь: комунікувати про цінність та необхідність освітніх продуктів/послуг; розширювати ринки через партнерства та спільноти.

3) Чи є в нас розуміння стандартів якості в своїй роботі? Яке сприйняття сфери неформальної освіти на ринку я формую своєю діяльністю?

  • Всі гравці сфери, яких стає дедалі більше, впливають на сприйняття неформальної освіти.
  • Навіть якщо працювати з гарними намірами, через брак професійності можна сформувати хибне сприйняття у користувачів про всю сферу.
  • Що має впливати на усвідомлення, що своєю діяльністю ми позиціонуємо всю сферу неформальної освіти? Питання приналежності/неприналежності до спільноти.
  • Стандартизація може бути загрозою для свободи формату неформальності.

Відповідь: Визначитись, що саме розуміємо під стандартами якості і комунікувати про це в спільноті практиків неформальної освіти (форма/зміст/цінності).

4) Як в своїй спільноті ми можемо підтримувати/посилювати одне одного для формування здорової конкуренції та зміцнення позицій на ринку?

  • Важливо розуміти, хто яку нішу займає та орієнтуватися в полі стейкхолдерів.
  • Можемо ділитися досвідом, але відкрите питання як правильно працювати з неусвідомленою некомпетентністю: чи треба йти зі своїми рекомендаціями/досвідом та набитими шишками? Спостерігаєш людей, які йдуть тим самим шляхом, але не зрозуміло, чи треба щось підказувати, чи ні.
  • Там, де ми зустрічаємось професіоналами – найкраще ділитись тим, що не виходить. Значно більше вчишся з помилок, ніж історій успіху.
  • Щоб бути індустрією, потрібно прийти до спільного знаменнику разом з гравцями, які формують поле неформальної освіти. Наприклад, спільний знаменник – це цінності, з якими ми працюємо. Необхідно мати можливість постійної комунікації між гравцями.
  • Міждисциплінарність та обмін між різними сферами народжує можливості для інновацій. Важливо зрозуміти можливості взаємопідсилення.
  • На що орієнтуватися в роботі: на лідера чи певні стандарти якості? В спільноті ми можемо орієнтуватися один на одного, але не на лідера. Бо кожен є в чомусь сильним. Важливо, що стає більше людей, які орієнтуються на досвід та сильні сторони один одного.
  • Ринок звик до послуг, але не до спільнот. Вибудовуючи спільноти, нам легше продавати продукти в них.

 

ВИСНОВКИ

Завершили форум обговоренням унікальності ситуації у наших країнах: в Європейському дискурсі креативних індустрій неформальна освіта розглядається як інструмент, але не як гравець в полі креативної економіки. В той час як ми говоримо про неформальну освіту, як про самостійну креативну індустрію. Це пов’язано з тим, що на відміну від європейського досвіду, у наших країнах
формальна освіта наразі критично не справляється з реагуванням на сучасні виклики і запитом на конкретні навички та знання, які необхідні для повноцінного життя у сучасному світі, тому неформальна освіта опинилась в унікальній ніші, яка відсутня в країнах з високим рівнем освіти.

Що необхідно робити для того, щоб неформальна освіта стала креативною індустрією не лише декларативно, а й на практиці:

  • Варто повчитись говорити про себе у креативних індустрій, які вже пішли далі, так як розмита ідентифікація читається як невпевненість.
  • Важливо мати спільну мову (в полі креативних індустрій), але при цьому найголовніше не губити себе та чітко розуміти свої кордони та транслювати їх, не йти за тими, хто не розуміє поля.
  • Потрібно робити синергії, але не губитися через власну невизначеність в інших ідеях.
  • Неформальна освіта є визнаною в законодавстві України. Креативна індустрія також має політичний та економічний вплив. Це тренд, рух та енергія, який може додавати енергії до вже існуючої діяльності.
  • Необхідно мати простори, де можна говорити, декларувати, обмінюватись, так як комунікація – ключова складова у формуванні спільноти.
  • Взаємодія з гравцями в полі креативних індустрій, які можуть підтримати.
  • Сам процес (створення освітніх продуктів) вже формує ринки.
  • Необхідно стратегувати для планування наперед, а не аналізу постфактум.
  • Креативна індустрія як ідентифікація може бути шляхом та напрямком розвитку

Фото – Ольга Зарко.