Фестиваль живих історій

Фестиваль живих історій

Фінансування: Український культурний фонд, Heinrich-Böll-Stiftung Ukraine, Auswärtiges Amt, Robert Bosch Stiftung

Партнери: MitOst e.V., Центр студій політики пам’яті та публічної історії «Мнемоніка»

Тривалість: 2017, 2019 роки

Координатори: Тарас Грицюк, Ярослав Переходько

Контакт: office@insha-osvita.org

Фестиваль живих історій — культурна подія створена у межах програми неформальної історичної освіти «Студії живої історії». Він об’єднав людей, ініціативи та інституції, які працюють із культурною спадщиною, вивченням історії та культурою пам’яті. Основним фокусом стало відповідальне осмислення історії та представлення культурних та освітніх практик програми.

 Перший «Фестиваль» відбувся у 2017 році. На ньому учасники та учасниці попрацювали над практиками публічної історії: розглядали складні теми минулого і спадщину, що потребує суспільного діалогу та рефлексії. Під час дискусій та майстер-класів вони осмислювали та опрацьовували свою «живу історію» — ту, яка відбувається прямо зараз та до якої прикута суспільна увага. Революційні події часів незалежності України, агресія та окупація частини територій Росією, хвиля вимушеного переселення, стихійна та організована декомунізація — про все це ми лише вчимося говорити. Водночас навіть травматичні події XX століття недостатньо відрефлексовані суспільством. Тому «Фестиваль», зокрема, підіймав тему того, що нам потрібно навчитися брати відповідальність за минуле.

Другий Фестиваль живих історій (2019 рік) зосередився на пошуку інклюзивних та поліфонічних бачень минулого та створенні сприятливого простору для його осмислення. У межах Фестивалю відбулися 82 публічні події: дискусії, майстерні, кінопокази, події для дітей тощо. З детальною програмою можна ознайомитися за посиланням.

Зокрема, в учасників та учасниць була можливість відвідати дискусію «Політика пам‘яті в Україні: припинити неможливо продовжити?» за участі Георгія Касьянова (Інститут історії України НАНУ), Ігоря Кулика (ГДА УІНП), Олександри Гайдай (Музей історії Києва) та Любомира Мисіва (соціологічна група «Рейтинг»). Обговорення стосувалося того, куди спрямована політика пам’яті в Україні та процесу декомунізації на рівні публічного простору та рівні мислення.

Крім того, усі охочі могли дізнатися із чого починати дослідження сімейної історії. Під час лекції слухачі та слухачки отримали поради як максимально ефективно й безкоштовно отримати інформацію про своє коріння і побудувати власне родинне дерево.

Також у межах заходу історик Едуард Андрющенко провів лекцію «Архіви КГБ — це простіше, ніж здається». Він відповів на найпоширеніші запитання, що стосуються розсекречених документів радянських спецслужб. Слухачі та слухачки дізналися як почати працювати з архівами СБУ, знайти та отримати потрібну справу чи документи.

«Скільки динозаврів ви викопали?» — ні, це не запитання на співбесіді для археологів. Під такою назвою пройшло обговорення того, як у суспільстві бачать та сприймають людей, які працюють із минулим. Формат події дозволив поговорити з археологом Євгеном Синицею, етнологинею Анастасією Панковою та музейником Олегом Магдичем. Вони руйнували стереотипи та ділилися особливостями своєї роботи.

Записи лекцій та дискусій у межах «Фестивалю живих історій» можна знайти на нашій сторінці Facebook та в Youtube.